A182/A182M Вимоги до термічної обробки
ASTM A182/A182M — це стандартна специфікація, видана Американським товариством випробувань і матеріалів (ASTM International) для кованих або катаних трубних фланців із сплавів і нержавіючої сталі, кованих фітингів, клапанів і деталей для роботи при високих температурах. «Вимоги до термічної обробки» в A182/A182M стосуються специфікацій процесів термічної обробки, що застосовуються до цих сталевих поковок.
Термічна обробка - це процес нагрівання та охолодження сталі для зміни її мікроструктури та властивостей. Його основні цілі включають зміну твердості, міцності, ударної в'язкості та стійкості до корозії сталі відповідно до конкретних інженерних вимог. Під час виробництва промислових сталевих поковок під високими температурами та високим тиском відповідна термічна обробка може підвищити їх довговічність, стійкість до втоми, стійкість до корозії та інші важливі властивості, забезпечуючи безпечну та надійну роботу в суворих робочих середовищах.
Загальні процеси термічної обробки включають нормалізацію, загартування, відпуск, відпал, розчинний відпал тощо. Кожен процес має особливі вимоги до температури нагріву, часу витримки, швидкості охолодження тощо, щоб контролювати мікроструктуру та властивості сталі відповідно до проектних вимог.
Таким чином, термічна обробка дозволяє регулювати властивості сталі для підвищення її придатності для різних інженерних застосувань, забезпечуючи виробництво високоякісних сталевих поковок, які відповідають як стандартним специфікаціям, так і вимогам замовника.
Загальні процеси термічної обробки включають:
1. Нормалізація:
Нагрівання сталі до відповідної температури, а потім охолодження її на повітрі для зняття внутрішніх напруг і підвищення в'язкості та міцності.
2. Гасіння:
Нагрівання сталі до критичної температури, а потім її швидке охолодження, як правило, з використанням води, масла або газу, для швидкого затвердіння сталі, підвищення її твердості та міцності.
3. Загартування:
Повторне нагрівання загартованої сталі до нижчої температури, витримування протягом певного часу, а потім охолодження з метою зниження твердості при одночасному покращенні в’язкості та стійкості до крихкості.
4. Відпал:
Нагрівання сталі до досить високої температури, а потім поступове її охолодження для сприяння рекристалізації зерна, покращенню пластичності, оброблюваності та зняття внутрішніх напруг.
5. Відпал розчину:
Використовується в основному для нержавіючої сталі та високотемпературних сплавів, розчинний відпал передбачає нагрівання сталі до температури розчину з наступним швидким охолодженням для розчинення твердих легуючих елементів і усунення осадів, тим самим покращуючи стійкість до корозії та механічні властивості.
Кожен із цих процесів має особливі вимоги до температури нагріву, часу витримки, швидкості охолодження тощо, щоб контролювати мікроструктуру та властивості сталі відповідно до проектних вимог.
